Тищенко Н.А. – кандидат медичних наук,лікар

Кувичка Сергій Олексійович – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

 

Архетипічний символізм обережних ляльок і застосування їх в психотерапевтичній роботі

В наш час є дуже актуальним питання пошуку ефективних засобів психокорекції. Принципи арттерапії, що базується на юнгіанському психоаналізі, надають дуже широкий спектр можливостей для знаходження простих але ефективних методик для психотерапевтичної роботи.

Однією з таких методик є робота з обережними ляльками. Вона має декілька беззаперечних переваг: по-перше, вона є економічно вигідною, бо не потребує дорогих матеріалів і людина, отримавши базові навички, з цієї методи може з тим же ефектом продовжувати роботу сама. По-друге, зразки для обережних ляльок беруться з народної культової практики, що підвищує їх ефективність, адже вони увібрали в себе архетипічну символіку нашого народу, етносу, тому вони, образно кажучи, ближче до нашої "душі”. А по науковому – вони скоріше знаходять шлях до нашого підсвідомого, причому торкаються таких глибин, що формувалися ще у Кам’яному віці.

Адже, що таке символ – це прояв архетипу. Архетипи – це базові утворення колективного несвідомого. За Юнгом вони є єдиними для всього людства і передаються буквально на фізіологічному рівні [3, 65 – 66]. На перший погляд це досить суперечливе ствердження. Але якщо зрозуміти, що це базовий набір тенденцій для реакцій організму на оточення і внутрішній стан, то він можливо й був правий. Адже людина еволюціонувала від "простіших” до "людини розумної” і в неї буквально на фізіологічному рівні сформувалися унікальні базові характеристики під впливом, наприклад, прямоходіння й особливо "стадності”. 

Ось на цьому рівні, з появою основних норм суспільного життя і свідомості, з’являються перші символи. Їх поява була обумовлена необхідністю в пізнанні та можливості комусь передати через мову більш точну інформацію про пізнане. Так народжувалися міфи.

Концепція К. Юнга, стосовно походження міфів, співзвучна з деякими думками Л. Фейєрбаха. Наприклад, Л. Фейєрбах стверджував, що людина не може існувати без об'єкта, тобто пізнання, й кожний об'єкт пізнання є засобом самопізнання. Тобто, в процесі пізнання людина начебто проектує якусь частину себе на об'єкт пізнання [1, Т. 2, 32 – 36]. Людина наділяє все, що його оточує, людськими (власними) властивостями. Тому абсолютно будь-яке явище та почуття може набути священного характеру. В міру розвитку людини, її свідомості, появляється ідея вищої істоти, але й вона є лише проекцією людських якостей, тому що людина, як вважає Фейєрбах, ніколи не зможе звільнитися від своєї справжньої сутності. «Он (людина – примітка автора) может представить себе при помощи фантазии существо другого, высшего рода, но не может абстрагировать себя от своего рода, от своей сущности; определения сущности, которыми он наделяет этих других индивидов, почерпаются им из своей собственной сущности, и в его определениях отражается и объективизируется он сам» [1, Т. 2, 40].

К. Юнг підтримує схожу позицію, він стверджує, що міфи – в першу чергу, психічні явища, що виражають глибинну суть душі. Дикун не схильний до об'єктивного пояснення очевидних речей. Навпаки, він постійно зазнає потребу або, краще сказати, в його душі є нездоланне прагнення пристосовувати весь зовнішній досвід до душевних подій. Дикуну недостатньо просто бачити, як встає та заходить Сонце, – ці спостереження зовнішнього світу повинні одночасно бути психічними подіями, тобто метаморфози Сонця повинні представляти долю Бога або героя, що живе, по суті, в самій людській душі. Всі міфологізовані природні процеси, такі, як літо й зима, дощовий час року тощо, не стільки алегорія самих об'єктивних явищ, скільки символічне вираження внутрішньої та несвідомої драми душі [2, 67].

Поступово чуттєва міфічна свідомість, що мала прямий вихід на архетипи, трансформується в релігійну, а потім у "холодну” раціональну. Між базовими засадами несвідомого і свідомістю пролягає прірва відчуження що культивується соціальною системою ідеалом якої є раціональність. Це особливо характерно для західної цивілізації та похідних від неї систем.

А підсвідоме, як і сотні тисяч років тому спілкується з нами за допомогою символів. Ці символи, як провідники культуральних архетипічних імпульсів унікальні для кожного народу, етносу. Формування етнічної символіки обумовлено специфікою основного географічного ареалу розвитку етносу, шляхам які вибирались для реагування на зовнішні та внутрішні зміни (відповіді на виклики).

Отже, самі ляльки та способи їх застосування, формуючись одночасно з формуванням слов’янської групи етносів увібрали в себе унікальну символіку, пов’язану із спробою вплинути на життя людини та спільності до якої вона відноситься. Спробою зберегти та привернути прості життєві радощі: здоров’я, любов, благополуччя для родини, сім’ї, захист від темних сил хаосу. Символічна лялька-берегиня застосовувалась в житті як договір, установлений людиною та вищими силами, які охороняли людину. Це зафіксувалося у пам'яті багатьох поколінь.

Основний вплив ляльок, як символів, в основі своїй, зберігся до сучасності. Тому при роботі з ними людина напряму спілкується із своїм несвідомим, спонукає його резерви для покращення свого життя, та життя своїх близьких.

Особливе значення при цьому має знання психотерапевтичних основ дій по створенню і застосуванню обережних ляльок. Бо виключно механічне виготовлення їх терапевтичного впливу не несе. Як і у давнину кожна дія має своє символічне значення, що коріниться у архаїчних засадах сприйняття реальності, що були психологічно адаптовані для свідомості сучасної людини. Таким чином роль психотерапевта в цій роботі допомогти людині увімкнути внутрішні механізми психокорекції і адаптувати виготовлення стародавніх обережних ляльок для вирішення проблем сучасної людини.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.     Фейербах Л. Сущность христианства // Фейербах Л. Избранные философские произведения в 2 томах. – Том 2. – М.: Полит. лит-ра, 1955. – 942с. – С. 7 – 305.

2.     Юнг К.Г. Архетип и символ [Электронный ресурс] // Режим доступа: <http://www.koob.ru/books/arhetip_i_simvol.rar/>. Дата доступа: 24.02.2009.

3.     Юнг К.Г. К вопросу о подсознании // Человек и его символы / Под общ. редакцией С.Н. Сиренко. – М.: Серебряные нити, 1998. – С. 13 – 103.